Це незвичайна історія успіху про те, як я зробив мегауспешный проект і зрубав грошей. Можливо, ця стаття змінить життя якогось стартапера, дасть чарівного пенделя необхідний імпульс або хоча б розвіє міф, що для будь-якого проекту в першу чергу потрібно багато грошей. Хоча ядерний реактор все ж без купи грошей, мабуть, не побудувати.

У статті я поділюся досвідом відкриття досить незвичайного закладу хостелу-коворкінгу-антикафе на Пхукет в Таїланді у форматі невеликої розповіді, а в коментарях готовий відповісти на будь-які питання по темі, Таїланду і Пхукеті зокрема.

Зовсім трохи передісторії

У 2012 році я був на посаді провідного розробника типового стартапу відмиванню інвесторського бабла успішно реалізував ідею, яка, на жаль, не прижилася і нині пішов у небуття. Я жив в межах третього транспортного, ходив на роботу пішки, гуляв з дівчатами по центру Москви і міг спокійно добиратися після цього додому без машини або таксі.

Одного разу в студену зимову пору незадовго до свого 27-річчя я йшов після тренування додому і звернув увагу на те, що навколо вже давно немає машин, але повітря було все так само огидний, як і вдень. Я відчував частинки пилу носом, горлом і навіть легкими. Вдень це можна було списати на машини, але ж вночі їх немає навколо.

Ще за пару років до цього я вже помітив, що в Москві не можу знайти жодного місця на відкритому повітрі, де буде по-справжньому тихо, як у нормальному лісі. Навіть в самому центрі Лосиного Острова (бункери не пропонувати).

Та ну нафіг, не для того я живу, щоб здохнути в 50-60 років від раку або інсульту. Загалом, через пару хвилин я вже вирішив, що скоро покину Батьківщину, благо закордонний паспорт я повинен був отримати незабаром після дня народження.

Але чому так радикально?

На той момент рівень невдоволення урядом у країні був досить високий і я був твердо впевнений, що рівень життя і щастя в Росії відносно низький. Як з ясувалося пізніше, перше дещо як тягне на трієчку, а ось з другим в цій країні трохи гірше, ніж зовсім погано.

Працюючи віддалено можна жити в значно кращих умовах навіть заробляючи в 2 рази менше, ніж в Росії, а багато чого в нашій країні і зовсім немає (наприклад, дешевого і якісного житла, теплого моря круглий рік, смачних арбузов, манго і папайї за адекватними цінами і багато чого іншого).

Тоді я думав у гіршому випадку я завжди зможу повернутися в Росію . Зараз я думаю Але навіщо?

Як я вибрав країну для экспатирования?

Трохи почитав форуми і потім мені дав кілька порад колега, який досить багато подорожував.

Я вибирав між Балі, Таїландом, Болгарією і країнами карибського басейну, зараз до розгляду додав би Філіппіни, В єтнам, Чилі, Китай, Південну Корею і Бразилію. Тоді я майже не заморочувався і думав, що легко зможу змінити місце в майбутньому. Насправді в моєму випадку це не зовсім так. У загальному випадку це робиться запросто. Але вибір Пхукета безумовно був хорошим, хоч це і був в якійсь мірі рандом.

Ну гаразд, а коворкінг-то тут при чому?

Дякую за терпіння, шановні хаброжители, звідси буде ближче до справи.

Прилетівши на Пхукет мені довелося освоїти скутер (на що пішло аж 2 хвилини), а пізніше я жив в апартаментах ось з таким виглядом.

Краса! Але самий кайф від вражень в тому, щоб ними ділитися, а ділитися було не з ким.

В той час в Росії починався бум антикафе і ми з дівчатами часто ходили за ним; там я познайомився з безліччю чудових людей. Загалом, чого-небудь такого мені явно не вистачало. Ну і тим більше ні про яке проф-спілкуванні можна було й не думати. Через місяць я вирішив, що відкрию тут свій коворкінг-антикафе з покером і куртизанками.

Що заважало?

Мої дві проблеми були в тому, що у мене не було ні бізнес-досвіду ні грошей.

У той час я працював віддалено в двох проектах і наївно вважав, що накопичу з них грошей. Не буду вантажити, чому не вийшло, загалом, не прокотила ідея. Взагалі, ідея накопичу і створю проект мрії утопічна. Можемо похоливарить на цю тему в коментарях, якщо хочете.

Влітку 13-го мій близький друг попросив його виручити грошима і в цей же час банк прислав смску (як і більшості з вас, що готовий люб язно надати мені кредит. Прикинувши, що інших варинатов швидко добути грошей на оренду приміщення немає, а на відміну від грошей час ресурс не відновлюваний, я взяв кредит на 200 з гаком тисяч рублів, з яких після позики одному залишилося близько 150. Проблема грошей на найближчі пару місяців, таким чином, сяк-так була вирішена.

Капітан очевидність підказує, що бізнес-досвід і досвід патчінга кде під фрибсд можна отримати тільки на практиці.

Початок

Ми зняли скромний будиночок за 50+ тисяч бат в місяць сарказм і почали нашу потужну промо-кампанію /сарказм .

Насправді, адаптувати під коворкінг можна практично будь-який будова в Азії я бачив багато коворкінг в житлових будинках і навіть з бамбука! При цьому, як не дивно, часто комерційна нерухомість (по крайней мере в Тае) під коворкінг підходить погано.

В залежності від масштабів, можна навіть не організовувати ресепшена, але що дійсно потрібно це команда людей, які мають теж бачення закладу, що і ви. Для початку можна знайти хоча б одного співробітника, а в майбутньому довести цю кількість до необхідного.

Досить швидко з ясувалося, що антикафе на Пхукеті практично нікому не потрібно, тут все мають власний простір для тусовок власний будинок або квартира. Туристи не розглядалися, в масі їм цікаво де випити, дешевше зняти повій/транссексуалів, подивитися визначні пам ятки і покататися на острови. Крім того живуть, вони в стремных туристичних районах типу діри-Патонга значно віддалених від нормальних місць. Було декілька хлопців-туристів, які навіть в коворкинге працювали, але це швидше виключення з розряду кому треба сам знайде.

Граблі

Мої лінь і віра у відповідальність людей призвели до того, що простір досить швидко стало брудним і незатишним. Часом з різним ступенем успішності з цим виходило боротися, але в цілому успіх був так собі до тих пір, поки не найняли хорошу прибиральницю.

З офіційністю у нас теж було трохи гірше, ніж ніяк, тому люди, не знайомі з форматом антикафе (а це були практично трохи менше, ніж усі) не розуміли, чому і навіть кому вони повинні платити за те, що приходять потусити до друзів .

Через деякий час мені підказали ідею заселяти людей в наш простір. Ідея виявилася затребуваною. Але був зроблений епічний фейл занадто маленька ціна за житло (тому що комфортні умови зробити не було грошей, а за матрац на підлозі соромно було брати більше), двічі дала по лобі: по-перше, навіть при максимальній наповненості простір залишалося збитковим, по-друге, ми залучили купу людей, які ставилися до простору, м яко кажучи, огидно і не так, як замислювалося.

Така психологія людей, що цінність послуг і товарів в очах більшості у першу чергу визначається не об єктивними оцінками, а його вартістю. Ну і багато хто взагалі за форматом були зовсім не нашою аудиторією не любили грати в ігри, більшості зовсім не потрібен був коворкінг. Треба було відразу фільтрувати, але тоді кожен бат був на рахунку і психологічно це було дуже складно зробити.

Так склалося, що нашою основною аудиторією стали зимівники з Росії, які абсолютно переконані, що влітку на Пхукеті робити нічого і взагалі не сезон . Те, що погода влітку значно приємніше, менше машин на дорогах і навіть ціни нижче багато хто навіть не вірять в це!

Підсумки

З точки зору прибутку вийшла повна фігня. Фактичний результат нульовий баланс, але з щомісячними платежами по кредиту в 9к рублів. Хтось може зараз сказати ну й дурень же ти просто злив гроші в трубу, час витратив, успіху не долбился, навіщо взагалі про це писати? Ганьбитися тільки .

Можливо, він правий. Однак повернемося на рік назад і згадаємо, чого мені не вистачало? Хіба грошей? Немає. Не вистачало чогось цікавого. Отримав я це? Чорт візьми, так!

При всій збитковості у мене жодного разу не виникло думки, що я зробив це даремно настільки було класно.

В травні місяці всі зимівники відлетіли і ми, опустев, згорнули діяльність.

Тим не менш, це стало лише початком, а не кінцем як можна було б подумати. Коли шишки від граблів на лобі пройшли, то прийшло бачення того, що робити далі.

Трохи міркувань

Будь-антикафе або коворкінг тримаються на завсідників. Саме вони створюють відчуття життя в цьому місці, вони тут свої . У великих містах, якщо говорити про антикафе, то це близько 150-200 чоловік, які люблять місце (цифра реальна, інсайт від директора антикафе RebelArtHouse в Москві). Зрозуміло, кожен з них кожен день ходити не може, але деяка медіана частоти помножена на це число дає необхідний результат. На жаль, інсайту дорослого коворкінгу з числами у мене немає, а на нашому прикладі навіть з 1 коворкером на 12 квадратних метрів простору вже немає відчуття порожнечі.

Проблема в тому, що на Пхукеті всього близько 12 тисяч не асоціальних експатів, які говорять англійською або російською, адекватного віку, при цьому далеко не всі з них фрілансери. Більшість з них рентье, гіди, зимівники, молоді мами; безумовно більшості з них наш формат зовсім не цікавий. Загалом, зробити тусовочне місце для локалів складно, це все одно, що відкривати таке місце в яких-небудь Меленках.

Рішення знайшлося в тому, щоб розміщувати в цьому ж просторі тих, кому подобається ідея, тих, кому в кайф спілкуватися, дружити і працювати в такому місці в теплому кліматі і біля моря. Таким чином можна знизити необхідну кількість завсідників на порядок (12-15 людина вже цілком достатньо). Тобто, по суті, просто залучати таких людей, хто хоче змінити місце проживання, але боїться, що в іншій країні у нього не буде друзів і взагалі страшно.

Поточне положення справ

Зараз ми орендували інший простір, поменше і вже практично заповнені ще до початку сезону. Я б сказав, що тут не вистачає великого простору для проведення заходів, як в минулому місці, але в іншому тут все відмінно.

Що взагалі я отримав?

Найголовніше бачення того, що я хочу. Якщо рік тому все було як в тумані, то зараз це абсолютно чітко;

Досвід і знання;

Безліч нових цікавих друзів і знайомих зі всього світу;

Від них же багато цікавого про інших містах і країнах;

Фанатів нашого закладу, які додають впевненості, що ідея класна;

Цікаве проведення часу не виходячи з будинку ;

Можливість у будь-який час скататися на морі;

Тепло мама більше не говорить мені шапку одягни! ;

Правда, тепер завжди доводиться одягати шолом, коли їжджу на мотоциклі. Ох вже ця вселенська несправедливість;

Витрати на їжу/житло/одяг скоротилися в 3 рази;

Познайомився з дружиною. Все-таки якщо б мене не було на Пхукеті я не зустрів її.

З мінусів відсутність грошей бо будь надходження тут же витрачаються на підвищення комфорту закладу. Хоча це тимчасово і межі цілком доступні для огляду.

Які плани?

Зараз один з головних пріоритетів максимізувати комфорт. Плануємо докупити зручних матраців з ліжками, доставити кондиціонери де їх ще немає і інші дрібниці.

Є ще ідея надавати тим, у кого туго з самомотивацією, унікальну для коворкінг послугу начальник узгоджується план на день/тиждень з начальником і той дає чарівних пенделей. Якщо є ті, хто вважає таку послугу потенційно затребуваною напишіть в коментах, плз.

Трохи інсайтів і узагальнення

Статті витрат такого місця зводяться до оренди житла (700-3000USD в місяць), зарплаті прибиральниці (в будь-якій країні шукайте відразу филипинку, близько 300 USD в місяць), витрат на електроенергію (100-300 USD в місяць), інтернет, а на етапі відкриття ще й на меблі (столи, крісла, ліжка, матраци) (~300-500 USD на одного клієнта потенційно разово), побутову техніку (найдорожче кондиціонери) і якщо це складна країна ще й на реєстрацію (наприклад, у Таїланді це близько 4000 USD з усіма). Якщо країна не складна, то реєструватися можна і пізніше. Організація власності інтернет-кафе та/або хостел.

Певного вимоги до простору ні це можна зробити в будинку, в офісному приміщенні, так хоч тент поставити. Головне створити атмосферу. Все залежить від шила у вас в дупі. Нічого не роблячи нічого не вийде, навіть в шикарному місці.

Якщо раптом хто-то хоче відкрити подібний проект, то єдине, що дійсно необхідно це дуже цього хотіти. Моє бажання зробити це рік тому було дуже близько до я не можу це не зробити . Заявіть про намір своїм друзям (дайте соціальне обіцянку), не соромтеся задавати питання і головне дійте! Із задоволенням допоможу чим зможу в такій справі. Чому? Тому що ідея класна і імхо зробити такий формат закладів нормою в усьому світі набагато корисніше, ніж бути єдиним мало кому зрозумілим закладом.

Таке місце можна відкрити у В єтнамі в Далаті, Південній Кореї на Джеджу, на Філіппінах у Багіо або Панглао, на Пенанге в Малайзії. І це тільки на вскидку. Пару місяців тому я б додав ще Севастополь, але від того, що відбувається з гривнею, у мене волосся стає дибки, в тому числі на голові.

Якщо комусь цікаво дізнатися, як запускати взагалі будь проект без грошей, то можу написати статтю у вигляді інструкції. Веб-проекти так запускати сильно простіше.