Журналістська професія ставить перед тим, хто її обрав, багато вимог. Навіть мінімальний спектр їх надзвичайно широкий: від мобільності та оперативності до вміння вправно володіти пером чи мікрофоном.

Однак, мабуть, найголовніша вимога, яка постає перед журналістом, це наявність універсальних знань, що вивищуються над усіма іншими, і, по суті, є синтезом всіх попередніх набутків людства.

Так, журналіст повинен розбиратися в економіці та фінансах, політиці та мистецтві, освіті і медицині, оскільки універсальність його полягає в тому, що він може говорити, писати і розмірковувати на будь-яку тему.

Цілком очевидно, що змісту повинна відповідати й форма, тому хороший журналіст повинен впевнено почуватися у будь-якому амплуа есеїста чи оглядача, кореспондента чи нарисовця.

Однак таке гармонійне поєднання стількох чеснот в одній людині занадто ідеальний варіант. На практиці ж не завжди відбувається саме так.

Частіше журналіст має чітку спеціалізацію, тематичну, жанрову і функціональну, за межі якої він виходить не надто охоче.

По-перше, так легше працювати.

По-друге, він почувається професіоналом у своїй сфері.

По-третє, й редакція не завжди заохочує подібну ініціативу.

Провідні видання у своєму штаті мають багатьох спеціалізованих кореспондентів, кожен з яких працює, так би мовити, на своїй території над якоюсь вузенькою конкретною темою.

Натомість штатні розписи регіональних і місцевих видань часто нараховують лише декількох кореспондентів, кожен з яких є універсальним журналістом. Це пов язано і з неналежним фінансуванням, і з браком кваліфікованих кадрів, і, очевидно, з відносно низьким попитом на якісний інформаційний продукт локального рівня.

Сказати, яким журналістом краще бути універсальним чи спеціалізованим достеменно не зможе ніхто. І один, і другий варіант має як недоліки, так і привабливі сторони.

Наприклад, маючи чітку тематичну спеціалізацію, можна поглиблено вивчити свою тему і стати у ній справжнісіньким експертом. Маючи спеціалізацію жанрову, можна відпрацювати майстерний журналістський стиль, довести своє вміння писати до досконалості.

Водночас, будучи журналістом-універсалом, можна бути в курсі основних тенденцій у всіх сферах життя, орієнтуватися у сучасних суспільних процесах, не зупинятися на досягнутому: продовжувати пошуки і надалі самовдосконалюватися.

Тому, мабуть, підбиваючи підсумки, можна дійти висновку, що справжній журналіст повинен, все ж таки, мати певні уявлення про всі знакові події сучасності, незалежно від того, чи стосуються вони його основної теми.

Єдина журналістська спеціалізація, з одного боку, дає необмежений простір для творчої самореалізації, а з іншого заганяє людину у досить жорсткі рамки. Отож, однозначно стверджувати, добре це чи погано, не можна.

Певно, найоптимальнішим варіантом буде такий, коли кореспондент поглиблено працюватиме в одному чи кількох конкретних напрямках, при цьому завжди залишаючи можливість для творчого експерименту і подальшого розвитку.