Важко навіть й перерахувати, скільки од було написано українській мові, як багато авторів оспівали рідне слово, що своїм стрімким потоком вистелило улоговину, в якій і оселилася одвічна українська ідея.

Чи варто писати ще щось, адже рідне, могутнє, незраджене слово вже давно увіковічнилося у нетлінних з часом віршах Кобзаря, працях Івана Франка, безмежній любові до нього українських емігрантів, які на величезних відстанях передавали свою вірність материнській колисковій

Чи варто ще щось утверджувати, адже ще давно на всесвітнього конкурсі мов у Франції наша зайняла третє місце за милозвучністю, бувши оціненою визнаними філологами?

Та чи треба ще щось пояснювати, коли козаки йшли до бою, віддаючи своє життя за невмирущу мрію про незалежність Батьківщини та постійно проговорюючи про себе молитву саме на нашій солов їній, стародавній, незабутній мові?