Серед дослідників немає єдності в розумінні терміну воля і пов язаної з ним реальності. Це зумовлено різними підходами до поняття волі, та історичними умовами у яких ці підходи були сформовані.

У донауковий період філософи, у більшості своїй, розуміли волю як вільний появ людської свідомості. Такі погляди панували у античні , дохристиянські часи. З посиленням впливу християнства у Європі набув поширення теологічний погляд на волю. У ці часи характеристика волі як якості що дає людині свободу вибору була недопустима. Хоча поєднання поняття вільного вибору у межах теологічної концепції, у рамках що дозволені людині Богом, все ж існувало.

У період відродження знову повернулися античні поняття вільної волі. Широкого розповсюдження у епоху просвітництва набули гуманістичні погляди на волю. Це породило жорстку антигуманістичну хвилю реалізму, що в свою чергу стало поштовхом до розвитку фізіологічних знань про психічні процеси.

У філософських концепціях волі є одна загальна риса: розуміння поняття волі спирається на суб єктивний досвід філософа, його особисті переживання та спостереження. Тому об єктивну оцінку поняття волі у філософи надати не могли. Та навіть в часи розквіту наукової думки були спроби за допомогою самоспостереження дати оцінку феномену волі.

Науковий період розвитку поняття зіштовхнувся з проблемою розвитку дарвінізму. Вчені що розуміли поведінку людини як детермінантну реакцію відкидали існування феномену волі. Адже якщо поведінка людини є лише реакцією на зовнішні та внутрішні стимули, то людської волі не існує. Однак у ході експериментальних досліджень було доведено наявність вибору між протилежними прагненнями. На ці рішення людини впливають багато факторів, як внутрішніх так і зовнішніх, але незважаючи на це елемент вибору, а отже і волі, все ж присутній. Хоча деякі дослідники вважають що цей вибір є підсвідомим і детермінованим. Тож суперечки та дослідження навколо цього питання тривають й досі.