Ракетний удар, здійснений за наказом Президента Трампа по по авіабазі сирійських ВПС в Аль Шайраті у відповідь на газову атаку міста Хан Шейхун, може загрожувати Сполученим Штатам втягненням у важкий регіональний конфлікт, який до того ж має не до кінця встановлену кількість учасників.

Американські міжнарозні оглядачі виокремлюють п'ять основних ризиків, з якими доведеться зіштовхнутися Сполученим Штатам найближчим часом.

  1. ЗАВИЩЕНІ ОЧІКУВАННЯ. Ракетний удар може на якийсь час надихнути і об'єднати ключових європейських партнерів, Туреччину і місцевих союзників з регіональних центрів впливу. Єдність і ентузіазм серед цих ключових гравців в даному регіоні - вкрай рідкісне явище на протязі всіх шести років цієї кровопролитної і руйнівної війни. І тому головний ворог Білого Дому сьогодні - завищені очікування. США, Великобританія, Франція, Туреччина, які переживають очевидні проблеми з внутрішньополітичною стабільністю, а також їх союзники, отримали надію, що сирійська криза, влучно названа "запаленням на глобальній совісті", може бути вирішена, і їм нарешті вдасться зітхнути з полегшенням. Однак рішенням поки що і не пахне. 58 Томагавків - це круто для яскравої телекартинки, але ефект від них вкрай недостатній для того, щоб щось серйозно змінити в регіоні. Принаймні на поточному етапі конфлікту.
  2. АСАД ДІЯТИМЕ У ВІДПОВІДЬ. Він завжди це робить. Відповідь зовсім не обов'язково буде мати на увазі прямі напади на американських військових в регіоні. В цьому немає необхідності. Зустрічні дії цілком можуть бути реалізовані в більш ефективній формі: терор, спрямований на слабо захищені, не військові американські активи, як це було під час участі США в ліванських події. Дональду Трампу, цілком ймовірно, терміново необхідно готуватися до швидкого зіткнення з жорсткими наслідками безпосереднього входження в конфлікт. Не варто забувати: сирійський диктатор знаходиться в облозі вже протягом п'яти років, окопавшись посеред вкрай складного регіону, де історично всі воюють з усіма. Ухвалення адміністрацією Трампа погано продуманих рішень на підставі помилкових оцінок може привести до непрогнозованих наслідків.
  3. РОСІЯ НЕ МОЖЕ ДОПУСТИТИ "ВТРАТИ ОБЛИЧЧЯ", І ШУКАТИМЕ ЗРУЧНИЙ СПОСІБ ВІДПОВІСТИ. Однією з головних цілей втручання Росії в сирійський конфлікт було прагнення Кремля повернути своїй країні позитивний імідж і роль важливого гравця на світовій арені. Потребу в цьому диктувало наростання згубних для російської економіки наслідків від санкцій. І все тривало більш-менш, але тут вони раптово зіткнулися з прямим викликом: необхідно адекватно відреагувати на знищення американським ракетним ударом авіабази, де розташовувалися їхні військові активи. Імовірність того, що Путін розпочне військові дії проти американських збройних сил в Сирії, вкрай мала. Сили явно нерівні, і перш за все на якісному і технологічному рівні. 58 Томагавків для знищення однієї лише авіабази - для військової машини США це дрібниця, тоді як на тлі зростаючих фінансових і технологічних проблем в Росії, а також з огляду на проблеми з логістикою, Кремль просто не здатний на адекватну відповідь Пентагону в цьому регіоні. Однак Путін - це фахівець зі створення мереж для організації кривавих провокацій, які вкрай складно спрогнозувати. І особливу тривогу в даному випадку викликає можлива ескалація російського терору в інших регіонах, де замішані інтереси Кремля: в Лівії або Україні.
  4. ДАМАСК ЗАВТРА ПРИЙДЕ ДО ТЯМИ, І ЗДИВОВАНО СПИТАЄ: "НУ ... І ЦЕ ВСЕ?! ЧИ ЩО? .." Вони вже шість років живуть і приймають рішення в режимі жорсткої облоги. Застосування хімічної зброї було грубою помилкою, оскільки вони явно сподівалися на відсутність досвіду у новообраного Президента США, вважаючи, що він занадто захопився темою ізоляціонізму. Цією конкретної газовою атакою вони таки нарвалися на реакцію, яка втім на перевірку виявилася занадто слабкою для того, щоб змусити диктатора всерйоз відступити. Режим Асада вже здійснив сотні авіаударів, вбив сотні тисяч людей, не гребуючи розстрілами гуманітарних конвоїв ООН, лікарень, ринків і шкіл Він не раз цинічно застосовував голодну блокаду як примус до капітуляції міст, що чинять опір, і зробив як мінімум дві звірячі атаки із застосуванням хімічної зброї. США, як світовий жандарм і захисник гуманітарних цінностей, завдав ефектний в очах своїх медіа удар, тоді як режим Ассада втратив лише один аеродром. Для сирійського режиму це цілком прийнятний результат.
  5. ПРОКЛЯТТЯ СИРІЇ - найманці. Війни в цьому регіоні завжди мають довготриваючі наслідки. Будь-які війни рано чи пізно закінчуються. Сторони конфлікту можуть ослабнути, зіткнутися з нестачею солдат або грошей. Прокляття ж і Сирії, і інших країн цього унікального регіону полягає в незліченності і доступності найманців на будь-який смак. Війни починають одні, ведуть інші, а закінчують треті. У прикордонних з Сирією країнах завжди знайдеться одне або два зовнішніх угруповання, які можуть навіть об'єднуватися в ситуативні альянси, которі в будь-який момент готові на взаємовигідних умовах підтримати одну зі сторін. На стороні Асада вже були Хезболла, Іран, потім "іракські ополченці", ну і звичайно ж Росія. За повстанців воювала Туреччина, потім Захід, потім деякі держави Перської затоки, потім Аль-Каїда, потім в обидві сторони стріляв ІДІЛ, потім знову Туреччина. Якщо цей ракетний удар Томагавками насправді не виявиться одиничною спробою ослаблення режиму Асада, то для Білого Дому існує об'єктивний ризик серйозно влипнути в смертельну бійку без початку і кінця, з непередбачуваними і завжди готовими до зради "союзниками". Дамаск сьогодні тіснить повстанців. З падінням Ідлібу, який, по всій ймовірності виявиться наступним в прицілах підрозділів Асада, війна підійде до страхітливого і кривавого кінця. Якщо ж США приймуть рішення всерйоз втрутитися, то вони дійсно можуть послабити режим Асада і вдихнути в опір повстанців нове життя, щоб спробувати відвоювати втрачену територію. Це моментально підбадьорить і ІДІЛ, а також збільшить кількість біженців і смертей серед цивільного населення. В тому числі дітей - таких же, як ті, які змусили Трампа вступити в бій.