Проглядаючи виступи вчорашніх спікерів у Верховній Раді України на користь чи проти голосування за зміни до Конституції в питаннях децентраалізації, звернув увагу на аргументи Юрія Луценка, який, як приклад навів Хорватію, пише Markian Lubkivskyi .

Не вдаючись у правові, політичні і моральні оцінки трагедії, що мала місце 31 серпня, не можу не прокоментувати висловлювання згаданого народного депутата і авторитетного політика, які зацікавили мене не лише фахово, але ще й тому, що не відповідають дійсності.

Ось стенограма цієї частини його виступу:

Шановний пане Голово, шановні депутати

І останнє. Коли у нас розпочалася війна, я на телебаченні казав, що це дуже схоже з ситуацією, яка опинилася Хорватія. Хорватська Республіка стояла голіруч, як і наші герої, проти до зубів озброєної югославської армії і вони змушені були піти на особливий статус Сербської країни, 20 разів голосуючи за особливий статус цього сепаратиського анклаву, тільки для того, щоб встало сонце і одного дня переможна армія звільнила всю країну і це сонце буде в нас, якщо ми будемо не хуторянами

Почну з того, що Республіка Хорватія ніколи не давала жодного спеціального статусу Республіці Сербська Країна, а Хорватський Сабор (парламент) не голосував за це, тим паче 20 разів!

Так, Республіка Хорватія спільно з міжнародним співтовариством наполегливо шукала шляхи виходу з війни, але ніколи не йшла шляхом послаблення впливу офіційного Загреба на процеси в країні, охопленій війною. Результатом такої роботи стало вироблення так званого плану групи Z4, відомої ще як міні-контактна група, який теж ніколи не був втілений у життя.

Цікаво, що самі хорвати, а серед багато впливових політичних діячів, зокрема і екс-президент РХ Стіпе Месич, кажуть, якби план Z4, який передбачав широку автономію був прийнятий, а не відкинутий Республікою Сербська Країна, то сьогодні, можливо і не було б незалежної Хорватії.

Ось так.

Важливо також сказати, що попри вміння прислухатися до позиції міжнародного співтовариство, зокрема, країн, які відігравали активну роль в процесі врегулювання (Німеччина, США) тодішній хорватський президент Франьо Туджман і прем єр Франьо Грегурич тримали таки свою тверду лінію, яка привела маленьку територією і населенням, але велику серцем і розумом Хорватію до перемоги, миру, членства в ЄС і НАТО.

Робилося це цілеспрямовано і без брехні перед власним народом!

У Хорватії і хорватів справді є чому повчитися, а насамперед почуттю національної гідності, прагненню до свободи і вмінню організувати своє життя на своїй землі.

Не маніпулюйте Хорватією - робіть як Хорватія!