Олександрівськ, так до 1921 року називалося Запоріжжя, був невеликим містом, яких було сотні в межах Російської імперії.

Але революційні події торкнулися і його. Країною правив самодержець, який мав фактично необмежену владу. Тому були люди, які бажали царю смерті.

Хоча під час правління Олександра II (1818-1881 рр.) була здійснена мрія селян їх звільнили від кріпосної залежності, це супроводжувалося багатьма несправедливостями: селяни отримали дуже мало землі, залишалися панські повинності.

Олександр II запровадив іще багато реформ в країні.

Економіка почала розвиватися швидше. Але головні проблеми залишилися.

В імперії були люди, незадоволені існуючим порядком. Вони хотіли все змінити та вважали, що для цього буде достатньо вбити царя й декого з його прихильників .

Таких людей називали революціонерами-терористами.

Убивствами вони хотіли залякати владу й підштовхнути народ до революції.

Революціонерів, на жаль, мало хвилювало, що під час терористичного акту можуть постраждати мирні люди. Хоча нібито заради цих простих людей і готувалося вбивство царя.

Революціонери-терористи об єдналися в організацію Народна воля .

Народовольці пробували вбити царя Олександра II у 1866, 1867 роках і все невдало.

1879 року терористи вирішили, що їм пощастить це зробити в Олександрівську.

Річ у тому, що в Петербурзі тодішній столиці Російської імперії був холодний, вологий клімат. Олександр II від цього хворів, і тому майже кожного року із квітня по листопад перебував у сонячному Криму.

Як відомо, дорога до Криму пролягала й через Олександрівськ.

Тут уздовж залізниці було багато вибалків, ярів і байраків. Це була найзручніша ділянка для підриву складу.

У вересні 1879 року заїжджий купець придбав місцину з яром неподалік сучасного селища імені Димитрова міста Запоріжжя. Під виглядом купця діяв народоволець Андрій Желябов.

Желябов винайняв квартиру на вулиці Соборній. Тут він разом зі співучасниками Іваном Окладським, Яковом Тихоновим і дружиною Анною готували все необхідне.

У підготовці теракту брав участь і Микола Кибальчич, один із видатних українських винахідників і водночас народоволець, терорист. Він організував майстерню з виготовлення динаміту.

Забігаючи наперед, зазначимо, що, уже перебуваючи у в язниці за участь у замахах на Олександра II, одним із перших у світі Кибальчич розробив проект реактивного літального апарата. За участь у замахах його повісили в Санкт-Петербурзі.

Міну для підриву складу виготовив у Харкові й привіз в Олександрівськ Іван Окладський. Вози та коней купили вже на місці.

Ночами народовольці копали залізничний насип, закладали міни, тягнули дроти. Зрештою, усе було готове. Вибух мав відбутися 18 листопада під поїздом Олександра II, що повертався в Петербург.

Але вибуху не сталося.

Що було причиною цього?

Можливо, під постійними дощами зіпсувалися дроти до міни. А може, в останній момент злякався сам із змовників Іван Окладський і перерубав дріт.

Так чи інакше, цар тоді вцілів.

І все ж із часом бомба терориста дістала царя. Було це вже в Петербурзі 1 березня 1881 року.

А в місті Запоріжжі в пам ять про спробу царевбивства на одному з будинків була встановлена меморіальна дошка з ім ям Желябова.

У радянські часи іменами М. Кибальчича, С. Халтуріна - організатора замаху на Олександра II в Петербурзі, було названо вулиці.