30 серпня 1665 р. року на Раді біля Богуслава, рівно 350 років тому, Гетьманом Війська Запорозького було обрано 38-річного Петра Дорошенка, який в уряді його попередника Степана Опари був військовим обозним, пише Сергій Коваленко.

Його шлях до гетьманства розпочався ще тоді, коли він, на той час молодий козак, разом з майбутнім Гетьманом Богданом Хмельницьким ховався напередодні повстання 1648 р. на островах Великого Лугу від переслідування з боку влади Речі Посполитої.

Під булавою Богдана Хмельницького Петро Дорошенко пройшов хороший бойовий та управлінський вишкіл і у віці 30 років став прилуцьким полковником.

Оскільки Прилуцький полк обіймав територію, що безпосередньо прилягала до Московського царства, то молодому полковникові довелося стояти на передньому краї під час війн з Москвою 1658 - 1659 та 1660 - 1676 рр.

Останні 11 років другої війни він вів її вже у ранзі очільника держави і головнокомандувача її військ.

Зенітом його діяльності і, напевно, всього життя стало повернення 1668 р. до складу Війська Запорозького усіх українських земель, окупованих Москвою.

Проте успіх виявився короткочасним.

Україні доводилося воювати на два фронти, проти Речі Посполитої й Московського царства, які об єднали зусилля з метою знищення української держави .

Спроба Петра Дорошенка розрубати цей гордіїв вузол союзом з Турецьким цісарством виявилася неефективною через його ментальне несприйняття українцями, підсиленому московською пропагандою.

У Війську Запорозькому підсилися москвофільські настрої і, зрештою, частина військової старшини і полковників у березні 1674 р. прийняли присягу на вірність Цареві московському в Переяславі.

Залишившись при малих силах, Петро Дорошенко мусив капітулювати 1676 р. перед московським військом князя Григорія Ромодановського.

Ця капітуляція означала поразку Української революції 1648 - 1676 р. і падіння держави Війська Запорозького, відновленої 1648 р. Богданом Хмельницьким.

Попри це Петро Дорошенко є прикладом самовідданого служіння Вітчизні до останніх можливостей. Його впертість і винахідливість на цьому поприщі не може не викликати захвату.

Пізніші історики назвали його сонцем Руїни .