Слов ян на Дніпрі, як теж на Вислі й Дунаю, знали вже старогрецькі й римські письменники-історики (від VII ст. перед Хр.) Гесіод, Геродот, Софокл, Корнелій Непос, Пліній, Тацит, Птоломей.

Найбільше вісток про слов ян маємо від історика готів Іордана, що жив у VI-му ст. в границях східноримської держави і написав твір Ґетіка , і грецького історика Прокопія Кесарійського. В той час, коли напр. готи (II III ст.) були на Дунаї чи в Причорномор ї чужинцями, слов яни були для греків чи римлян автохтонами і, в давнину, мали б творити етнічну цілість. Всіх слов ян Йордан називає венедами, які діляться на склавінів (півд.-зах. група) і антів. Анти вперше появляються на історичній арені підчас наступу тюрксько-монгольського племені гунів на Європу і які, після перемоги над готами (375 р.) заволоділи Україною, а в дальшому зруйнували причорноморські грецькі колонії. Анти заселювали усю нинішню етнографічну територію українського народу і творили союз племен, до якого наші північні сусіди ніколи не належали.17 Свідчать про це теж археологічні дослідження. Анти вели довгі війни з візантійським царством, і про них писали тогочасні грецькі автори (Агапій, Псевдо-Маврикій, Менандр). Займались вони хліборобством і ніколи не переходили поза північну лісостепову полосу. Отже вони анти, як це стверджує вся українська історична наука, понад усякий сумнів наші безпосередні предки-праукраїнці.

Це знаходить своє підтвердження у відомостях про їх громадську й політичну організацію. За інформаціями Прокопія Кессарійського, ними не управляє хтось один, але народне віче-зібрання, і всі справи вони вирішують спільно. Через те їх влада хитка, а політика химерна. І в такому дусі писали про них війзантійські історики. Вони дуже хоробрі й войовничі, одначе між собою незгідливі, але в часах небезпеки вибирали свого вождя (царя) і тоді його авторитет визнавав увесь народ.