Я не беруся стверджувати, хто святіший, Папа римський, чи Патріарх царгородський.

У даному разі я підходжу до конфесійного питання в Україні як політолог, пише Сергій Коваленко .

З цього погляду постанови Берестейського собору 1596 року однозначно були актом національної зради.

Причини, які його вмотивовули, були виключно світського матеріального характеру.

Українське православ я було тоді найпотужнішою православною конфесією і воно мало великі перспективи стати лідером серед православних країн світу.

Греко-католицтво ці перспективи знищило, розколовши українську національну церкву.

Те, що через 250 років підштовхнуло Габсбургів підтримати українське греко-католицтво, щоб зробити з нього противагу полякам у Галичині, зовсім не означає історичного позитиву.

Якби греко-католицтва на той час в Галичині не було, то хто зна, чи не довелося б їм підтримувати ідею створення незалежного українського патріархату.

Хоча з іншого боку: про що мова?

Хіба можуть бути світські проблеми матеріального характеру підставою для зради церквою національної ідеї?

А саме такими мотивами послуговувалися прихильники Берестейського собору 1596 року Москва тоді ще жодної загрози для українського православ я не становила, а от його розкол українськими греко-католиками настільки його послабив, що через 90 років воно опинилося в лабетах Москви.

Такою є правда.