2 вересня 1920 р., рівно 95 років тому, 16-тисячна 1-ша Кінна армія Сємьона Будьонного, розбита під Замостям , тепер у Польщі, 3-тисячною 6-ю Січовою дивізією Армії УНР, очолюваною Марком Безручком, ледве вирвавшись з оточення, почала втікати на схід.

Так скінчилася її спроба прорватися до Варшави на підмогу комуно-московським військам, очолюваним Міхаілом Тухачєвскім.

Це була велика стратегічна поразка спільного ворога України й Польщі.

Від Замостя разом із недобитками своїх військ втікали як мінімум 4 майбутні московські маршали: Сємьон Будьонний, Клім Ворошилов, Семен Тимошенко та Григорій Кулик.

В енциклопедії Гражданская война и военная интервенция в СССР (Москва, 1983) читаємо в статті про Семена Тимошенка:

награжден Почетным революционным оружием (1920), за бои с белополяками в сентябре 1920 под Замостьем .

Так виходить, що у Москві української дивізії, яка зупинила під Замостям її доблєстную конармію нє замєтілі .

Замєтілі лише бєлополяков .

Ну, припустимо, з Москвою все зрозуміло, відомі брехуни.

Але ж вперто не помічають свого славетного земляка генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка його земляки з Токмака Запорізької області.

Я вже не кажу про вище державне керівництво, яке завжди було на підтанцьовці Москви у питаннях ідеології.

Немає пам ятника Безручку на Батьківщині героя у безкраїх запорозьких степах, де мав би витати дух козаччини, а натомість витає дух затопленого москалями гниючого Великого Лугу як символу Новороссіі.

Доведеться мені, я так бачу, ще й туди свого носа встромляти.