Московський народ ... віддається ліні і пияцтву, не піклуючись ні про що більше, крім щоденного прожитку , - писав відомий англійський дипломат і мандрівник Джільс Флетчер, що відвідав царську Росію наприкінці XVI століття в роки правління Федора Івановича.

Відгук цей, виглядаючи неприємним, насправді далеко не найбільш різкий з усього того, що іноземці писали про цю країну та її населення...

... Втім, огиду у іноземців викликало не тільки повальне пияцтво, але і варварські звичаї.

Моськвітянину чужі м якість і чемність інших народів , - запевняв Стрейс.

Однак якщо сварливість росіян і їх звичка до лихослів я голландця явно дратували, то методи, які застосовувалися до винних, викликали в нього справжній жах.

Зустрівши людину, яка зазнала покарання, Стрей написав:

У мене волосся стало дибки, до того він був розтерзаний: м ясо висіло клаптями, кров згорнулася від холоду і замерзла. Я не думаю, щоб хто-небудь з моїх співвітчизників пережив подібне покарання ...

...Французький монархіст Астольф де Кюстін, підсумком візиту якого в Росію стала книга Росія в 1839 році , з огидою і навіть невірою писав про те, що:

Російський селянин - річ, що належить панові .

Наслідком такого стану речей, котрий яскраво відобразив Флетчер, стало те, що:

Нема ні слуги або раба, який би більш боявся свого пана чи який би знаходився в більшому рабстві, як тутешній простий народ .

На думку ж Стрейса, рабська психологія настільки сильно прижилася в Росії, що селяни вже просто не могли жити якось по-іншому:

Вони так звикли до свого рабства, що, отримавши свободу після смерті свого пана чи по доброті його, знову продають себе в рабство .

Але не тільки селян іноземці вважали рабами. Ось, наприклад, як бачив ситуацію Олеарій:

Рабами і кріпаками є всі вони. Звичай і вдача їх такі, що перед іншою людиною вони принижуються, проявляють свою рабську душу, земно кланяються знатним людям, низько нагинаючи голову - аж до самої землі і кидаючись навіть до ніг їх .

Очевидно, що слова німця стосувалися далеко не тільки до кріпаком, а практично до всіх суспільних прошарків.

Навіть Флетчер, який явно співчував заляканим кріпакам і з великим несхваленням ставився до поміщиків та інших представників вищих станів, визнавав вразливе становище й останніх.

Розповідаючи про те, як сановники поводилися з можновладцями, англієць підкреслював, що нормою вважалося:

Називатися і підписуватися холопами, тобто їх кріпаками або рабами .

Часом же іноземці взагалі не робили різниці між кріпаками і їх господарями, вважаючи їх однаково неповноцінними і готовими підкорятися сильнішим.

Саме таким населення Росії бачив де Кюстін:

Про всіх росіян, яке б положення вони не займали, можна сказати, що вони поглинуті своїм рабством .

Нарешті, дісталося від європейців і російським царям, чиє правління, за словами Флетчера, було чисто тиранічним і навіть варварським , а сама країна, як вважав Олеарій, була не чим іншим, як поліцейською державою .

Цар убивав кого хотів, бив кого хотів возносив, кого хотів, або принижував ... - писав німець.

Глибоко пригнічений побаченим в Росії, де Кюстін був свято впевнений, що в цій країні в принципі ніхто не може бути вільним.

Російська імперія - це тюремна дисципліна замість державного устрою , - похмуро констатував француз.

Головним же лиходієм, з вини якого всі люди виявилися вкінець заляканими і загнаними в кут, він вважав правителя:

Тут діють і дихають лише з дозволу імператора або за його наказом .