Як пише в своєму блозі: Сергій Коваленко

9 серпня 1919 р. Київська група Армії УНР на чолі з Юрієм Тютюнником за допомогою 2-х бригад Української Галицької Армії (УГА) в ході наступу на Київ, який розпочався 2 серпня, здобула Жмеринку.

В ній засіли були частини 44-ї стрілецької дивізії комуно-московських окупаційних військ, очолюваної Іваном Дубовим. Жмеринка була надзвичайно важливим залізничним вузлом і тому бої за неї відзначалися особливою запеклістю. Дубовому задля збереження позицій у Жмеринці було надано 7 панцерних потягів у той час як у Тютюнника їх було лише 3. У ході боїв 8 серпня вороже угруповання в Жмеринці було оточено, а 9 серпня українські війська здобули її. Ворога було повністю розгромлено і він панічно тікав у всі боки, залишивши на станції велику кількість військового майна. Прикрістю стало те, що ворожим панцерним потягам вдалася вночі з 8 на 9 серпня вирватися з кільця оточення через Браїлів і тому захопити їх не вдалося.

Бій за Жмеринку, безсумнівно, є однією з найяскравіших сторінок вікової боротьби українців за свободу. На жаль цю подію в Україні ще й досі належним чином не пошановано. Це вказує, насамперед, на неукраїнський характер влади, чинної в Україні після 1991 р. Це ні для кого, зрештою, не таємниця. Хоча й пасивність української громади не має виправдання.

Тим часом у Києві ще й досі одна з вулиць носить ім я Івана Дубового, прислужника московських окупантів, нагородженого ними за нищення УНР орденом Красного Знамєні. Крєпка совєтская власть.