«Пристрасті» навколо декомунізації в Одесі не вщухають. В серпні одеська міськрада вирішила знову перейменовувати вулиці. Наслідком стали сутички під час громадських слухань. Ми вирішили повернутися до початку цього процесу і викласти всю хронологію подій та розібратися в юридичних тонкощах. Сподіваємось, це допоможе одеситам зрозуміти, що відбувається в цій сфері зараз.


09 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла «декомунізаційний пакет Законів»:

  • «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті»;
  • «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»;
  • «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»
  • «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».

Прийняття таких законів не є унікальним для світової практики. Раніше подібне відбувалося у Європі. Зокрема, з 1996 року Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла ряд резолюцій, як то Резолюцію щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів від 27.06.1996 р., щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів від 26.01.2006 р. та інші. Також у світовій практиці є резолюції Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Європейського Парламенту тощо.

Задля забезпечення виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» Українським інститутом Національної пам’яті було розроблено переліки назв, що підпадають про перейменування та осіб, що підпадають під дію цього закону, а також інструкції щодо перейменування та інформаційні матеріали, які широко розповсюджувалися у світовій мережі.

Декомунізація в Одесі від міськради та Труханова

Виконання цих законів було покладено на Одеську міську раду до 21 листопада 2015 року та міського голову– з 22 листопада до 21 лютого 2016 року. Тобто згідно до положень, які забезпечували виконання закону, термін було обмежено і закінчився він 21 лютого 2016 року. Однак ні Одеською міською радою, ні Одеським міським головою у передбачені строки перейменування здійснено не було.

Згідно українського законодавства перейменування вулиць повинно проходити через громадські обговорення, участь у яких можуть брати фізичні та юридичні особи і громадські організації. Але вже після того, як вийшли строки перейменувань, 4 та 11 грудня 2015 року на засіданнях історико-топонімічної комісії Одеської міської ради було прийнято рішення рекомендувати до перейменування ряд об’єктів топоніміки.

Вже після цього, 19 лютого 2016 року, Геннадій Труханов видав розпорядження, яким призначив громадські слухання з приводу цих рекомендацій комісії.

9 березня ці слухання відбулись, і на них було прийнято рішення рекомендувати всі вищезазначені назви, окрім вулиці Піонерської – на вулицю Фраполі, яку в порушення процедури замінили на вулицю Академічну.

27 квітня, все ще не зважаючи на строки встановлені законом, міськрада прийняла рішення і перейменувала 16 об’єктів топоніміки:

20 травня міськрада вирішила рекомендувати демонтаж пам’ятного каменю на Привокзальній площі, а також на засіданні історико-топонімічної комісії з невідомих причин рекомендувала до перейменування вже перейменовані об’єкти:

Дніпропетровську дорогу – на Дніпровську дорогу;
Вулицю Чапаєва – на Мєзєнцевих;
Вулицю Краснослобідську– на Міську;
Вулицю Ленінградську – на Петропавлівську.

На наступний день, 21 травня, пам’ятний камінь на Привокзальній площі вирішили не чіпати.

ОДА, Саакашвілі, та декомунізація в Одесі та області

З 22 лютого по 21 травня 2016, згідно українського законодавства, обов’язки щодо забезпечення виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» покладено на Голову ОДА. Тобто Михеіл Саакашвілі з 22 лютого зобов’язаний був у тримісячний термін прийняти відповідне розпорядження. Причому, для голови облдержадміністрації особливого порядку, за яким потрібно провести перейменування, немає. Єдине, що передбачається законом: необхідність отримання пропозицій громадськості, науковців та рекомендації Українського інституту національної пам’яті.

Тобто, Голова ОДА доволі вільний у власних повноваженнях щодо перейменування об’єктів топоніміки в Одесі та області.

Тож 29 березня 2016 року Головою Одеської ОДА було прийнято Розпорядження № 159/А-2016 «Про демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків комуністичного тоталітарного режиму», у додатках до якого визначено перелік пам’яток, які підлягають демонтажу на території Одеської області.

Розпорядження можна подивитись за цим посиланням

13 квітня 2016 року відбулося засідання обласної робочої групи з питань забезпечення виконання декомунізаційного закону Одеської облдержадміністрації, на якій було прийнято рішення про збір до 30 квітня 2016 року пропозицій громадян щодо перейменувань. Таким чином, Одеська ОДА виконала вимоги щодо отримання пропозицій громадськості, та фактично почала громадське обговорення.

11 травня відбулося засідання робочої групи за участю громадськості та істориків, на якому було прийнято рекомендації Голові ОДА щодо перейменування об’єктів топоніміки та передано їх для узгодження до Українського інституту національної пам’яті.

21 травня 2016 року Саакашвілі прийняв Розпорядження «Про перейменування об’єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області», яким перейменовано 51 об’єкт на території Одеси. Цього ж дня прийняли також розпорядження «Про демонтаж пам’ятників і пам’ятних знаків комуністичного тоталітарного режиму».

Що пішло не так?

Низкою одеських політиків та ЗМІ розповсюджувалася інформація про те, що проспект Маршала Жукова не підлягає перейменуванню, а пам’ятники та пам’ятні знаки на його честь – демонтажу. Аргументі «проти» були пов’язані з тим, що назви, пов’язані з опором та вигнанням нацистських окупантів з України не підлягають перейменуванню, а Маршал Жуков – «гєнєрал Побєди». В Одесі навіть невідомими особами було ініційована акція протесту проти перейменування проспекту Маршала Жукова.

Однак тези противників такого перейменування не є коректними, що підтвердив Інститут Національної пам’яті України. Зокрема, у відповіді на офіційний запит було зазначено, що Георгій Жуков був причетний до встановлення радянської влади збройним шляхом, обіймав керівні посади в комуністичній партії, а в роки Другої Світової війни своїми наказами прирік на знищення сотні тисяч українців.

Невдоволення у частини одеситів викликала і необхідність перейменувати вулиці Валентини Терешкової, 25-ї Чапаєвської дивізії та Аркадія Гайдара. Особливий спротив зміні назв цих вулиць виявила партія «Опозиційний блок». Однак, згідно законодавства, за яким до символіки комуністичного тоталітарного режиму належать, зокрема, назви у яких використані імена осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, а також назви, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, їх вимоги залишити такі назви є однозначно незаконними.

Так, Валентина Терешкова обіймала посади депутата Верховної Ради СРСР, члена ЦК КПРС, члена Президіуму Верховної Ради СРСР, та окрім іншого, брала участь в окупації Криму у 2014 році.

25-та Чапаєвська стрілецька дивізія брала участь у Київській операції 1920 року, у «звільненні» Ковеля в серпні 1920 року, вела бої на річці Західний Буг, тобто вела бої проти військ Української Народної Республіки.

Аркадій Гайдар був членом Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем, а також Начальником Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем у Хакасії, тобто як кажуть «в народі» чекістом.

Лист Українського інституту національної пам’яті щодо необхідності перейменування вулиць під назвою 25-ї Чапаєвської дивізії та Аркадія Гайдара.

Щодо вулиці Академічної, таку назву запропонував представник «Морської партії України» Осауленко С.В. під час громадського обговорення 9 березня в міськраді. Раніше історико-топонімічна комісія запропонувала перейменувати Піонерську на вулицю архітекторів Фраполі. Підкріпила своє клопотання Осауленко підписами громадських організацій, які підконтрольні Сергію Ківалову (МГУ, Студентська церква та інші).

Однак це перейменування не можна вважати законним одразу з декількох причин: цю пропозицію поставили на голосування та проголосували всупереч встановленої законом процедури, висновки історико-топонімічної комісії враховані не були, та ще й аналогічна назва вже є на території Одеси і це провулок Академічний.

Боротьба Опозиційного блоку з декомунізацією в Одесі

Микола Скорик, депутат ВР від партії «Опозиційний блок» вирішив розпочати боротьбу з перейменуванням вулиць Одеською ОДА через суд і подав адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду. Вимога – визнати протиправним та скасувати розпорядження Жмака про перейменування об’єктів у населених пунктах Одеської області від 19.05.2016 року в частині перейменування вулиць в Одесі. Однак суд прийняв рішення заяву Скорика залишити без руху через чисельні недоліки у заяві. Пізніше Скорик виправив недоліки та збільшив свої позовні вимоги. Тепер він хоче скасування 2 розпоряджень – підписаного Жмаком (від 19.05.2016) та підписаного Саакашвілі (від 21.05.2016). Однак в облдержадміністрації нам пояснили, що першого (нібито підписаного Жмаком) розпорядження не існує.

На сьогоднішній день у даний судовий спір на стороні Облдержадміністрації вступили ще декілька осіб – помічник народного депутата України Білецького А.Є. – учасник бойових дій Олег Сімашко, Громадська Організація «Родина Героїв Небесної Сотні», Одеська організація ВО «Свобода» та родичі загиблих бійців полку «Азов» на честь яких названі вулиці.

Наступне засідання у справі призначено на 8 вересня 2016 року.

У боротьбу знову вступає Одеська міська рада

На початку серпня на офіційному веб-сайті Одеської міської ради з’явилося оголошення про призначення на 19 серпня громадських слухань з приводу перейменування вулиць. Однак сам перелік вулиць з’явився а трохи згодом і одразу став предметом широкої дискусії в громадянському суспільстві Одеси.

Розпорядження Одеського міського голови:


Перелік вулиць:


Так, з переліку вбачається, що міська рада планує перейменувати всі вулиці, які до того в рамках декомунізації перейменував Міхеїл Саакашвілі. Виключення становить хіба що вулиця «Героїв оборони Одеси».

Таким чином, з карти одеської топоніміки можуть зникнути назви, присвячені борцям за незалежність у ХХ ст., діячам козацької доби, героям сучасникам – бійцям АТО з ЗСУ, ВМС, полку «Азов» та прикордонної служби.

В початковому проекті рішення не було місця і Небесній сотні. Однак згодом у переліку з’явилася пропозиція щодо створення скверу Небесної сотні, який буде розташований у зеленій зоні, обмеженій пр. Шевченка, пр. Гагаріна та будівлею ОДА.

Такий стан речей викликав хвилю обурення і вже 17 серпня представники проукраїнських громадських організацій виступили на прес-конференції із заявами щодо незаконного характеру таких слухань, ігнорування Закону про декомунізацію, Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність у ХХ ст.» та провокації зі сторони міської ради на загострення ситуації в Одесі.

Справа в тому, що, призначаючи слухання, Одеська міська рада посилається на декомунізаційний Закон. Згідно цього закону, вона вже пропустила всі можливі строки щодо перейменування.

Окрім того, міська рада вважає за необхідне повернути на топонімічну мапу Одеси такі назви, як проспект Маршала Жукова, вулицю Валентини Терешкової, вулицю Гайдара, 25-ї Чапаєвської дивізії, Бабушкіна, Бірюкова, Гончарова, Обнорського, Богданова та Бадаєва, тобто фактично повернути назад комуністичні топоніми.

Після хвилі обурення та прес-конференції громадських активістів міська рада перенесла громадські слухання на 26 серпня на 16:00.

Разом з цим, представники низки патріотичних організацій анонсували акцію протесту під стінами міської ради під назвою «Проти прокремлівського реваншу в Одесі».
Ці громадські слухання з перейменування вулиць закінчилися сутичкою.

Прес-секретар Одеської міськради Ольга Мальцева повідомила, що слухання перенесені, але дату назвати не змогла.

Що далі?

Головні питання, які постають зараз, полягають у тому, чи можна вважати результати декомунізації в Одесі кінцевими і звикати до нових назв, чи боротьба різних політичних сил та поглядів, а також невпинне суперництво між міською та обласною «владами» продовжаться.

З юридичної точки зору, більшість з прийнятих рішень міської ради та міського голови можна вважати такими, які вступили в силу. Питання в цій частині, як вже зрозуміло, стоїть тільки з вулицею Академічною.

Стосовно розпоряджень Саакашвілі, то вони на сьогоднішній день також є чинним і не призупинені, незважаючи на позов Скорика. Однак щодо подальшої долі нових назв, то в світлі судових процесів та останніх дій міської ради їх доля залишається невідомою.